Мета. Розширити знання учнів про рідну
мову як найважливіший засіб спілкування,
пізнання і впливу.
Виховувати любов до рідної мови, гордість за її милозвучність
та багатство.
Учень.
Враження дитинства – ясно весні!
Слів краса ! звідкіль іде вона?
Наче загадки якісь чудесні :
Рідна мова – дивна дивина!
Вчитель
А чи знаєте ви, що ми, українці, маємо чи не наймолодшу мову
у світі.
Українська мова – це безмежний океан. Вона мелодійна, як
пісня солов’їна. Наша мова барвиста і прекрасна, наче дощова веселка. Не можна
ходити по рідній землі, не зачаровуючися виплеканою народом у віках рідною
мовою.
Учень
По-своєму кожна пташка співає,
По-своєму кожен народ розмовляє.
У мене й народу мого українська
Є мова чудова, своя, материнська.
По світу її, як святиню, нестиму,
Допоки живу в чистоті берегтиму
З любов’ю сердечною, вірністю сина.
Бо мова ця рідна, як мати єдина.
Вчитель
Народ говорить : «Слово до слова – зложиться мова». Поняття
рідної мови виступає поряд із поняттям рідного дому, батьківської хати,
материнського тепла, вітчизни. Тільки той може осягти своїм серцем і розумом
красу, велич і могутність Батьківщини, хто збагнув відтінки і пахощі рідного
слова, хто дорожить ним, як своєю честю, як добрим ім’ям своєї родини.
Учень
Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова.
(В. Сухомлинський).
Учень
Я був на далекій чужині, -
Там небо таке ж голубе,
Та тільки нема Батьківщини,
Нема там, Вітчизно, тебе.
Бо в ріднім краю над землею
Чистіша і глибша блакить,
І сонце Вітчизни моєї
Яскравіше в небі горить.
(В. Сухомлинський).
Вчитель
Послухайте уривок про слово з книги Василя Олександровича
«Потреба людини в людині» :
«Слова – найтонше доторкання до серця; воно може стати і
ніжною запашною квіт кою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим
ножем, і розжареним залізом, і брудом. Слово обертається найнесподіванішими
вчинками навіть тоді, коли його не має, а є мовчання. Там, де потрібне гостре,
пряме, чесне слово, іноді ми бачимо ганебне мовчання. Це найогидніший вчинок –
зрада. Буває й навпаки : зрадою стає слово, яке повинно берегти таємницю. Мудре
і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне – приносить
біду. Словом можна вбити й оживити, поранити й вилікувати, посіяти тривогу й
безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і
сльози, породити віру в людину і заронити невіру, надихнути на працю і
скасувати сили душі. Зле, невдале, нетактовне, просто кажучи, нерозумне слово
може образити, приголомшити людину. Умій розуміти й відчути, коли людині, з
якою ти зустрічаєшся, треба, щоб ти мовчав. Одне-єдине твоє слово може створити
в людей думку про тебе як про хама або невігласа, пустопорожнього базіку або
хвастуна».
Бачите, яка сила слова!
Учень
Рідна мова, єдина любове!
Чую пісню твою молоду.
Надивляюсь на диво бузкове,
У провіснім ранковім саду.
Грає майво росою на стеблах,
Серед поля дзвенять голоси.
Рідна мово, росту я крізь тебе
У розповні земної краси.
Я прошитий травою густою,
Я промитий Дніпром до кісток.
Рідна мово, без тебе ніхто я,
Мов на вітрі осінній листок.
Але знову ласкава розмова
Обіймає, чарує мене,
Виринає із пам’яті слово
Соковите, живе, запашне.
Чую голос калини у тишині
І на прощу до казки іду.
Рідна мово! Цвіти і святися.
Я листочок у райськім саду.
Вчитель
Наш мудрий народ склав дуже багато прислів’їв та приказок про
мову та слово. То ж давайте їх зараз пригадаємо всі разом. (Діти пригадують
прислів’я та приказки про мову, слово).
·
Дав
слово – дотримуй його.
·
Слова
відлітають – написане залишається.
·
Краса мова находить добрі слова.
·
Рана
загоїться, але зле слово – ніколи.
·
Тепле
слово і в мороз зігріє.
·
Шабля
ранить голову, а слово – душу.
·
Менше
говори, то більше почуєш.
·
Як
частуєш, такі й слова чуєш.
·
Мовив
слово – будь йому паном.
·
Перше
роздумай, а тоді кажи.
·
Хто
багато говорить, той мало творить.
·
Нащо
й та шаноба, як нема доброго слова.
·
Ласкаве
слово – що весняний день.
·
Гостре
словечко коле сердечко.
Вчитель
Чільне місце в народній творчості займають загадки. З
Давніх-давен через загадки передавався життєвий досвід народу, знання, а також
перевірялися розумові здібності дітей, кмітливість, тямучість, уважність.
Учні нашого класу підготували нашим гостям дуже цікаві
загадки.
Спробуйте відгадати :
Куди ступиш – всюди маєш, хоч не видиш – уживаєш.
(Повітря)
У воді росте, у воді плодиться, й води боїться.
(Сіль).
Ріжуть мене ножакою,
Б’ють мене ломакою,
За те мене оттак гублять,
Що всі мене дуже люблять
(Хліб).
Дерев’янки везуть,
Кістянки січуть,
Мокрий Мартин обертає –
Ніхто не вгадає.
(Ложки, зуби, язик).
Вчитель
А скільки в нашій мові є чарівних слів, від яких теплішає на
серці, коли їх чуєш і промовляєш сам. (Дві учениці читають у формі діалогу вірш
«Чарівні слова»).
1-а учениця.
Я слова чарівні знаю,
Вивчала охоче,
І в розмові їх вживаю
Зранку і до ночі.
2-а учениця.
Доброго здоров’я, Галю!
1-а учениця.
Добрий день, Оленко!
2-а учениця.
Ти до мене, я до тебе
Звернемось гарненько!
1-а учениця.
З добрим ранком всіх вітаю,
Як іду із хати,
І кажу всім : «На добраніч!»,
Як лягаю спати.
2-а учениця.
І « спасибі» й «дуже прошу»,
«Вдячна вам», «будь ласка»,
Словом радість вам приношу,
Світ стає, як казка.
1-а учениця.
«Всім привіт», «іди здорова»,
«Дякую красненько».
Ось така чарівна мова
Радує серденько.
2-а учениця.
«До побачення вам, люди,
Будьте всі здорові
І слова чарівні всюди
Ви вживаєте і в мові».
Учень
Джерело духовності – в народі, а значить, і в його мові.
Рідне слово було зраджене, заборонене і зганьблене. Але воно щоразу воскресало,
аби вплестися в терновий вінок страждання, краси і слави.
Учень
Суть духовного життя маленького громадина повинна бути в
захопленні, одухотворенні красою людини й красою ідеї, у прагненні стати
справжнім патріотом, справжнім борцем. (В. Сухомлинський).
Учень
Духовний розвиток людини великою мірою залежить від того, як
вона в роки дитинства навчалася думати, читати, писати, спостерігати
навколишній світ, висловлювати свою думку. (В. Сухомлинський).
Вчитель
Любіть українську мову всім серцем, бо вона – наша гордість.
Не цурайтесь нашої співучої мови, не соромтеся нею говорити.
І поки живе мова, житиме й народ.
Наша зустріч завершується. Думаю, що до ваших сердець дійшли
слова, які несуть багатство, красу та мелодійність української мови.
Сподіваюся, що ви ще глибше відчули, який то найцінніший
скарб – наша рідна мова, що її потрібно не лише любити, а й берегти, як зіницю
ока.
Вчитель
Вивчайте мову українську –
Дзвінкоголосу, ніжну, чарівну,
Прекрасну, милу і чудову,
Як материнську пісню колискову.
Використана література :
1. Ж. «Позакласний час» №3 2008р.
2. Ж. «Позакласний час» №6 2009р.
3. Ж. «Позакласний час» №9 2010р.
